Які бувають форми ДЦП у дітей

  • 15 липня 2016 16:50:43
  • Відгуки : 0
  • Переглядів: 765
  • 0
 
Дитячий церебральний параліч (ДЦП) є збірним терміном для групи захворювань, котрі проявляються в першу чергу порушеннями рухів, рівноваги та положення тіла, також порушенням розвитку мозку або пошкодженням однієї чи декількох його частин, які контролюють м’язовий тонус та моторну активність (рухи). Перші прояви ураження нервової системи можуть бути очевидними вже після народження, а ознаки формування ДЦП можуть виявлятися ще в грудному віці.

Часто моторні порушення супроводжуються затримкою розумового розвитку, порушенням дихання та травлення, судомами, порушення контролю за сечовиділенням і випорожненням кишечника, труднощами при прийомі їжі, частим карієсом, проблемами зі слухом та зором, деформаціями скелету, також в подальшому розлади поведінки та труднощі в навчанні.

Вираженість цих порушень коливається в широких межах, від дуже незначних, майже непомітних проявів, до виражених грубих порушень функції.
Хоча вираженість цих порушень і може збільшуватися або зменшуватися протягом часу, але загалом вважається, що це захворювання не прогресує і стан хворих не погіршується.

Виділяють наступні форми ДЦП:

Спастичні форми (у 70-80 % всіх випадків):

1. Диплегія
Диплегія – параліч, що вражає обидві половини тіла, причому більшою мірою ноги, ніж руки
Спастична диплегія – найбільш поширений різновид церебрального паралічу, відомий також під назвою «хвороба Літтла», при якому спостерігається велике ураження клітин мозку, які контролюють рухи кінцівок, в обох півкулях головного мозку. Для спастичної диплегії характерне раннє формування контрактур, деформацій хребта і суглобів.  Переважно діагностується у недоношених дітей. Найбільш поширені прояви – затримка психічного та мовленнєвого розвитку, наявність елементів псевдобульбарного синдрому, дизартрія тощо.  Часто зустрічається патологія черепних нервів: збіжна косоокість, атрофія зорових нервів, порушення слуху, порушення мови у вигляді затримки її розвитку, зниження інтелекту. Прогноз рухових можливостей менш сприятливий, чим при геміпарезі. Ця форма є найбільш сприятливою щодо можливостей соціальної адаптації.

2. Геміплегія
Геміплегія – в перекладі з грецької ( hemi – «полу» та plege – «удар, поразка»)
Спастична геміплегія  характеризується порушенням однієї частини тіла ( рука зазвичай уражена більше, ніж нога). Виникає внаслідок порушень кровообігу головного мозку (крововилив у мозок, емболія або тромбоз мозкових судин), запальні захворювання або пухлини головного мозку (арахноїдит, енцефаліт та ін), пошкодження рухової пірамідної системи мозку. Діти з геміпарезами опановують вікові навики пізніше, ніж здорові. Тому рівень соціальної адаптації більшою мірою визначається не ступенем рухового дефекту, а інтелектуальними можливостями дитини. Клінічно характеризується розвитком спастичного геміпарезу, затримкою психічного та мовленнєвого розвитку. При цій формі нерідко зустрічаються фокальні епілептичні напади.

3. Тетраплегія
Тетраплегія в перекладі з давньогрецької означає «чотири» та «удар», тобто параліч усіх чотирьох кінцівок. Виникає при пошкодженні верхнього відділу шийної частини спинного мозку або обох півкуль головного мозку (тяжка черепно-мозкова травма).
Спастична тетраплегія – уточнюючий термін «двостороння геміплегія» або «подвійна геміплегія» – одна з найбільш важких форм ДЦП. Клінічно діагностується псевдобульбарний синдром, когнітивні й мовні порушення. У більш ніж 50% дітей спостерігаються епілептичні напади. Рухові розлади виражені рівною мірою в руках і ногах, або руки уражені сильніше ніж ноги. Для даної форми характерне раннє формування контрактур, деформацій тулуба і кінцівок. Майже у половині випадків подвійної геміплегії рухові розлади супроводжуються патологією черепних нервів: косоокістю, атрофією зорових нервів, порушеннями слуху, псевдобульбарними розладами. Важкий руховий дефект рук і відсутність мотивації виключають самообслуговування і просту трудову діяльність.

Дискінетичні (екстрапірамідні) форми:

1. Атетоїдна (гіперкінетична) форма (10-20 % випадків)
Гіперкінетична форма – один із можливих наслідків перенесеної гемолітичної хвороби новонароджених, яка супроводжувалася розвитком «ядерної» жовтяниці. При цій формі переважно ушкоджуються структури екстрапірамідної системи та слухового аналізатора. У клінічній картині характерна наявність гіперкінезів: атетоз, хореоатетоз, торсійна дистонія (у дітей на перших місяцях життя – дистонічні атаки), дизартрія, окорухові порушення, зниження слуху. Характеризується мимовільними рухами (гіперкінезами), підвищенням м’язового тонусу, разом з якими можуть бути паралічі й парези. Відсутня правильна установка тулуба і кінцівок. Мовні порушення спостерігаються частіше у формі гіперкінетичної дізартрії. Розвиток інтелекту йде здебільшого задовільно. У більшості дітей відмічають збереження інтелектуальних функцій, що є прогностично сприятливим щодо соціальної адаптації та навчання. Діти з хорошим інтелектом закінчують школу, середні, спеціальні і вищі учбові заклади, адаптуються до певної трудової діяльності.

2. Атактична форма (5-10 % випадків)
Атонічно-астатична форма характеризується низьким тонусом м’язів, атаксією та високими сухожильними і періостальними рефлексами. Нерідкі мовні розлади у формі мозочка або псевдобульбарної дизартрії. Спостерігається при переважному ушкодженні мозочка та мозочкових шляхів внаслідок пологової травми, гіпоксично-ішемічного чинника або вродженої вади розвитку. Клінічно характеризується класичним симптомокомплексом (м’язова гіпотонія, атаксія) та різними симптомами мозочкової асинергії (дисметрія, інтенційний тремор, дизартрія). Розглядається можливість виникнення цього варіанту ДЦП при ушкодженні кори головного мозку (переважно лобної частки). При цій формі ДЦП наголошується помірна затримка розвитку інтелекту, а у ряді випадків має місце олігофренія у ступені глибокої дебільності або імбецильності.

Змішана форма:

Змішана форма — поєднання спастичних з атетоїдними чи атактичними формами. Незважаючи на можливість дифузного ушкодження всіх рухових систем головного мозку (пірамідної, екстрапірамідної та мозочкової), вищезазначені клінічні симптомокомплекси впевнено дозволяють у переважній більшості випадків діагностувати конкретну форму ДЦП. Останнє положення є важливим у складанні реабілітаційної карти хворого. Часто поєднання спастичної та дискінетичної (при одночасному вираженому ураженні екстрапірамідної системи) форм, відзначається і наявність геміплегії, і спастичної диплегії (при асиметричних кістозних вогнищах в білій речовині головного мозку, як наслідок перивентрикулярної лейкомаляції у недоношених).
 
 
Залишити відгук ↓
 
Ще ніхто не залишив відгуків для запису.